Я буду легкою, м’якою, такою, як хвиля,
І пружною трохи, що пестить, леліє до лиску,
Та лиш не прогнівай, бо вирветься штормами сила,
Що змиє дощенту - усе, що знаходиться близько.
Я буду, як море, яке хоч і любиш, а кинеш.
Приїдеш наразі, щоб знов заглядати у вічі?
До ніг припадаючи, з відчаєм вихлюпну: «Винен!»
І бриз витре каплю солону кивком на обличчі.
Я буду жіночною, доки не стану чужою.
Бо хто я насправді? Лиш та, що дарує обійми.
Довірюся серцю, пірну в почуття з головою?
Як страшно побачити потім тебе збайдужілим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2018
автор: Оксана Дністран