[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
За дійсність ми приймаєм те, що хочем.
Радіємо за здійснення цих мрій.
Коли ж відкриїм ширше свої очі:
Дивуємося дурості своїй.
Радіємо тому, чого немає,
А світ навколо фарби всі змінив.
І довго у цім стані нас тримає.
Неначе хтось таємно осліпив.
Фантастика ця робить щось із нами,
І ніби так щасливі, вже не ті.
За нами мрії ходять табунами.
І вірим найтаємнішій меті.
Буває, що зашкалюють бажання,
Так хочем доторкнутись - пустота.
Одначе, не приносить це страждання,
Розрядить дійсність нашу сміхота.
Та хтось сказав: у мрію треба вірить,
Що довго не примусить вас чекать.
Буває й так, що з усміхом обдурить...
Все ж віру не потрібно покидать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795337
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2018
автор: Н-А-Д-І-Я