людина біжить по вихлястій стежі дикого поля долі,
в димах і туманах свої та чужі, в байдужій самим неволі_
шаблонні, докучливі схеми думок / посипані сріблом скроні,
спустошені очі / терновий вінок / сліди у пітьму червоні…
людина ламала таємний код / струною тримала хорду,
червиві, смердючі плоди насолод набиті в діряву торбу_
залишила камінь, відкинула хрест_ до сонця на крилах з воском…
тінь довга завила, що загнаний пес, пішла по жаринах боса…
людина хотіла, людина могла, фантомного вбила бога_
порожні свічада / кипляча смола / важка, як свинець тривога_
поспішно прочитана книга буття роздерта в лахміття_ далі_
злий янгол - стерв’ятник на серця биття спускається по спіралі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794750
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2018
автор: Ки Ба 1