Більша частина населення в нас
Не заслуговує кращої долі.
Отже я бачу навкруг повсякчас
Набрід, що вартий своєї неволі,
Що за свідомістю — гич і раби.
Це є реальність, що ми її маєм.
Це є продуктом цієї доби,
Що ще з радянських часів в нас триває.
Але існують і інші. І от
Саме за них воював я й воюю.
Саме вони — український народ,
Той, що його усім серцем люблю я:
Гідний, порядний, готовий завжди
На самовідданість, добрий та щирий.
Як від рабів я чекаю біди,
Так саме маю до нього довіру.
З ним, цим народом, ми створимо тут
Добре суспільство і добру державу.
І в нас нові покоління зростуть —
Більш не рабів — Україні на славу.
[i]21.08.2017, Київ
Із циклу віршів "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794435
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2018
автор: Петро Рух