Усміхнись, це як бронежилет.
Неважливо чи радість, для фото...
Лиш життя, наче справжній експерт,
Знає долю твою і хто ти...
Усміхнись, штучний блиск в очах...
Мов недопалок, що догорає.
А на серці що? По ночах,
Хай лиш подушка правду знає...
Усміхнись, скажи просто " чіз!"
Ну і що, як на серці гірко?!
Бо душа просить вкотре : "Пліз!
Не оголюй мене, жінко! "
Валентина Дацко /Урода
03/06/2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2018
автор: Гонорова пані