В чистім полі квітка в пишноті своїй буяє
Чарі́вний цвіт, та неповторний аромат
Спогляне хто — вмить радість відчуває
Цілюща в неї, Богом подарована краса
О квітко мила, я́кби тільки знала
Сумує вітер за тобою, і до те́бе мчить щодня
Колись слова йому ти надзвичайні проказала
Й тепер весь час вони в його душі бринять
Його думки постійно із тобою
Так ніби—то в тобі ́ води живої джерело
Ти напої його цілющою водою
Й поллється пісня вдячності його
Він почуття свої вірша́ми виливає
Й торкається словами ніби ніжністю руки́
Тебе́, о дивовижна, він піднесенно кохає
І обіймає тихо пелюстки твої ́
Згадай про нього коли сонцем будеш милуватись
При світлі ранньої або вечірньої зорі
Він від думок твоїх — безмежно буде вже втішатись
Для нього мов перлини почуття твої
У чистім полі квітка, мов те сонце сяє
Да так, що можна заздрити її красі
Кохання вітру надзвичайне відчуває
Хай буде з нею щастя, в повноті усій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2018
автор: Witer