Ти кажеш про жінок, мій релігіний брате,
Як про брудну диявольську спокусу знову.
Облиш! Ти намагаєшся перекладати
Із хворої башки на голову здорову.
Спокуса є в брудній свідомості твоїй.
Спокуса — це твоєї хтивості питання.
Не жінка винна. Винен ти, що бачиш в ній
Не особистість, а машину для злягання.
До жінки стався, брате мій, як до святині,
Як до душі, що є священна іскра Божа,
Як до Його недоторканної частини.
Спокуса лиш тоді тебе не переможе.
[i]10.06.2017, Київ
Із циклу віршів 2016-2018 років "Нові сили рушають" www.PetroRuh.com/2016.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793221
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2018
автор: Петро Рух