Киів - Одеса, потяг " Чорноморка"
Погойдуючись віз мене до моря,
Красуня кароока з гарним тілом
Навпроти мене в блузочці сиділа.
Весна буяла, яблуні цвіли,
Ми молоді, романтики були,
Всміхалось небо, хмароньки пливли,
Від дотику руки, щасливі ми були.
Під стук коліс гойдалось іі тіло,
Я любувавсь, і так мені хотілось,
За покликом юнацькоі душі,
Подарувать попутчиці вірші.
Почав писать, вірші лились, як пісня,
А за вікном, весна буяла пізня,
Весна така ,-не можна не писать,
Про почуття хотілося співать.
Писав я вірші, а душа співала,
В душі кохання полум"я палало,
Від блузочки не сила погляд відвести,
О юність-юність, де поділась ти?!
Настала ніч, пора відпочивать,
А я не можу погляд відірвать,
В думках одне, кохана моя, мила,
Якби мені у сні цю ніч наснилась,
І сниться сон, застава наша в горах,
За камнем-велетнем службу несу в дозорі,
А це дівча, на білому коні,
Честь віддала, всміхаючись мені.
І я проснувсь. Був відпочинок, море,
Ми рахували з нею в небі зорі,
Від неі я п"янів неначе в сні,
Стала дружиною вона тоді мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2018
автор: Амадей