Коли туман ранковий землю тихо огортає
Коли за обрієм ще сонце міцно спить
Про те́бе він піднесенно згадає
І вкотре лист пекучий полетить
Коли ранкову каву будеш пити
Коли пташки́ співати будуть навкруги
Він буде мріяти, й тобою буде ще хворіти
Й мов спів почуєш ти його думки
Коли би не зустрівся він, та не писав тобі вірші ́
Коли би з уст його слова ці не лунали
Каміння промовляло би тоді
Й сама природа те́бе оспівала
Краса жіноча —не буватиме без слів
Сам Бог творіння сво́їх рук цінує
Тому і він не стримав почуттів
Тепер весь світ про тво́ю дивовижність чує!
Коли ж і цей день у минуле перейде́
Та що би не містив в собі ́—він був з тобою
Твоя любов в його душі нестриманно пече
Поло́ниш ти красою й глибиною
Його вірші — не мали би кінця
Та більшого не зможе він сказати —
Ти дивовижна квітка, та перлина неземна
Колись та хтось обов'язково мав про те́бе написати!!!........
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2018
автор: Witer