шляхетне святотатство на межі_
нехай скавчать покинуті мережі,
в передчутті останньої пожежі
сором’язливі, ледь помітні рухи,
звільняючі від зайвої одежі,
неначе млосні танці на ножі
тих двох_ хмільних вже від задухи_
в вузлом закрученому вічному сюжеті...
токочуть оберти безглуздої машини,
фальцетні мантри чавлять солов’ї,
ще дві примари лісостепові
з площин кривих сягнули до вершини,
щоб звідти, наче з гілки мертвий птах,
звалитись в хащі срібноросі тиші,
відтоді й досі з таврами «колишні»
і з трутою на спечених вустах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793095
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2018
автор: Ки Ба 1