Там, де за містом ростуть спориші
Збирала уламки своєї душі
Нехай всі думки, як із чорної вати,
Емоції справжні вже сіли за грати,
Поламана, знищена, але моя
Усе залікую під спів солов'я.
В ілюзії радості я візьму клей
І ще розжену від душі всіх тіней,
Промінчики сонця танцюють тут вальс
Уламкам докупи збиратися час
У неба попрошу я трохи дощу
І душу під ним добре прополощу
Для мене далеко це ще не кінець
З думками поганими стану на герць.
Покличу маленьких цих лісових фей
Нехай доведуть до ладу мій трофей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792723
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2018
автор: Кароліна Дар