Там на сході знову гаряче…ПЕКЛО!
Піднімається до неба земля.
От і знову…знов життя чиєсь смеркло…
Знов двохсотих забирати з «нуля».
Як же боляче! Душа оніміла.
Сил немає вже щоб плакать, кричать.
Не підняти їй розтерзані крила,
На устах тяжка скорботи печать…
Як же боляче! Вкраїнські сокОли,
На гарячім, крайнім там рубежі,
Залишились… Не вернуться ніколи,
Смерть – примара бродить там на межі.
Божа Матінко, заступниця наша,
Поможи ти воякам, захисти.
Вже зверхом солоних сліз чорна чаша,
Відведи від них біду, відведи…
Там на сході знову гаряче дуже…
Розсікають тишу ночі гармати.
Я молюся тут за тебе мій, друже,
Бо чекає на синочка десь мати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2018
автор: Наталка Долинська