На часовому якомусь екваторі
В нас опинилась народна скриня.
Наче ікона Божої матері,
Гірко й давно кровоточить гривня.
Важко, нестерпно кровиця та капає.
Цілить на голови наші бідні…
Шкрябає криза кігтястою лапою –
Кості крізь рани уже помітно…
Час проминає – екватор хитається,
Мов пролягає над трясовинням…
Грузько і вузько.
Чи встоїть скриня?
Де ж її страж? –
Риторично питається…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2018
автор: Ніна Багата