Посадив я одного разу у Янцзи на березі тути.
Думав - мине три роки, й дочекаюсь врожаю листя.
Та коли ті дерева почали уже розростатись,
раптом горе-біда їх спіткала - переміни в горах і ріках.
Вітром збило з них листя, зламало голії віти,
а коріння і цівки - все унесло у сиве море.
Шовкопрядів весняних нагодувати вже більше нічим,
і у зимової сукні не лишилось тепер надії *.
Але я саджаючи тути, сам не вибрав вищого місця.
Що ж за користь сьогодні від жалю мого гіркого?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2018
автор: Тао Юань Мін