Матусю, де ж твоя краса,
Де довга русая коса?
А де ж румянець на щоках?
Де ж твоя сила у руках?
Де все, що було молодим?
Чомусь розвіялось як дим
І тільки – ох, і тільки – ах.
Ноги в вузлах і мозолях.
А де подівся блиск очей?
І де знайомий круг людей?
І чому ліки на столі?
І чому зморшки на чолі?
Ти - моя мама, ти – бабуся.
Моя сім’я і я горджуся,
Що наша ти і ми твої,
Що ти найкраща на землі,
Що ти жива і ще працюєш
І слава Богу не бідуєш,
І дім, і двір у тебе є,
І є сім’я і щастя є.
Гостюють часто в тебе діти,
А внуки і правуки як квіти.
Та ще ти любиш свою родину,
Своє село і нашу Україну.
Живи матусю до ста літ.
Ріка життя несе твій пліт.
Грійся на сонці, радій волі
І дякуй Богові і долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791529
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2018
автор: Не Тарас