У снігах спить весна на кордоні,
І не хоче віднині цвісти.
Я до неба здіймаю долоні.
В тій весні мій коханий, мій ти...
Мій коханий, шепну вслід я вітру –
Уцілій, і застигла сльоза.
Я сльозину гірку нишком витру
І схилюсь, наче в полі лоза.
На коліна впаду , Боже милий,
Розтопи запізнілі сніги.
Дай для цвіту весні трішки сили.
а коханому краплю снаги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2018
автор: Світлана Петренко