штормить зелене море,
чорніє небокрай,
колючі срібні шпори
вже вдарили_ карай_
заграй слюдою зливи,
ропою божих сліз,
най верб патлаті гриви
освятить пінний слиз_
гримить_ ще мить_ щем знову_
січе коса грози_
гойдаються нервово
іржаві терези_
тужаві крики в хащах,
кого, - не знав би те,
промита ніч, пропаща
зір просом розцвіте_
дурманити свіж буде,
і знято буде гніт,
і ти_ з обличчям будди_
пірнеш в стерильний світ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791433
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.05.2018
автор: Ки Ба 1