останнє біле, чисте полотно_
в палітрі – сажа / бруд / зола / мастило_
на паузі весни німе кіно,
де дикий цвіт сліпі дощі скосили...
грозою льодяною пахнуть сни,
навіщо знову з тіні познущався...
...як не обридло й досі_ поясни_
час витрачати в павутині щастя...
зміни кут зору на відоме_ грай_
можливо все не так_ дійди до того,
що найнудніше з місць уявних – рай,
з гнітючим несмаком пишноцтва золотого...
сверблять роздерті звивини кори,
вчипись за камінь і штовхай без спину,
бог, ( кажуть мертвий), втупившись згори
нехай ковтає заздро манни слину...
новий сизиф в лахмітті слів та ряс,
пройшовши вищі рівні маску зірве,
й позбувшись мотлоху омріяних прикрас
під гору піде_ геть від краю прірви...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791269
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.05.2018
автор: Ки Ба 1