Мені так небагато треба від життя,
Лише щоб біль у серці втамувати…
Щоб залишили всі тривоги й каяття,
Хоч подзвони і попроси пробачить...
Я знаю й впевнена, що неможливо знов
В кохання диво віру повернути,
Тож обережно не заводь пустих розмов,
Щоб ненароком душу не вжахнути.
Прошу у Господа пробачити за зло,
Бо всі твої здобутки убували…
Напевне знаю, що не відав ти того, –
Признання чесні ті мене вбивали...
24.05.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791126
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Martsin Slavo