У формочках тісто росло на столі.
Це таїнство в нас припадало на п’ятницю.
На тиждень бабуся творила свій хліб,
Казала: «В цей день добрі люди не сваряться!»
І тут же мені: «Відійди. Не мішай!
Помовч, бо он хліб уже трішечки випнувся.
Злякаєш – і вилетить з нього душа.
Дверей не чіпай. Сядь і більше не рипайся!»
І я завмирала – душі було жаль.
Нехай би у всіх паляницях зосталася.
Все думалось: де ж вона, в хлібі, - душа?
І як і куди утікає від галасу?
Знайду неодмінно, як тільки спечуть,
Та марно шукала, угледіти прагнувши.
Але неможливо було не відчуть –
Ту душу –
Її зразу ж видали пахощі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2018
автор: Ніна Багата