вовком голодним до млявої плоті наче_
злякані фосфором очі чи взріли нині
ту що сичить / регоче / шепоче / плаче_
в’ється змією хитрою на ряднині…
шовком накрита_ вітер лоскоче скроні_
нитка червона тягне, що гріх до храму_
бачиш, гніздяться шершні в її короні_
чуєш, як млосно скиглить спіраль з вольфраму…
лотос зів’ялий не припече маківку_
срібною цівкою сльози стікають долу_
в морі гіркого меду було замілко,
кинеш, награвшись, мару зомлілу й голу.
вовком голодним, вжаленим в серце чорне_
спраглим нових підношень жерцем нестями_
місяць врятує й зжалиться / тінь пригорне,
крик прожене злу музу, від тиші п’яну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791046
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2018
автор: Ки Ба 1