Заздрість

Незриме    хиже  «щось»
Зжирає  зсередини  жертву:
Краще  щоб  нікому  не  велось,
Чуже  надбання  хай  стане  мертвим!
Висмоктує  жадливо  мозок,
Труїть  кров,
                               ковтає    кволу  силу.
Його  ніхто  
                             збороти  вже  не  в  змозі,
 Щоб    більше  
                             нікого  не  сушило.
Це  того  Каїна  прадавній  гріх
                             і  підлого  Сальєрі--
Таланту  Моцарту  пробачити  не  зміг--
То  хай  лежить  тепер  в  могилі.
Лукаве  «щось»--  руйнівне  зло,
Спроможне  знищити  людину,
Бо    комусь  більше  пощастило--
Комусь    щастить  лише  наполовину.
Вигнати  б  із  себе  геть  гримасу
Заздрості,  щоб  і  не  кортіло
Смакувати  підлість  свою  ласо,
З’їдати  власну  совість  й  тіло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790917
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2018
автор: Valentyna_S