Скільки років минуло - не знаю?
Скільки весен і зим теж пройшло?
Хай їх лічать зозулі у гаю.
Знаю тільки, що було давно.
Як з коханою юні ходили
Й милувались квітучим життям.
Не в розкошах, щоправда ми жили,
Та любов підкорялася нам.
Вже дорослі в нас діти й онуки
І правнуків Господь наділив,
А в мені ще живуть досі звуки _
Ті її, що колись полюбив.
Хай завжди вони піснею будуть,
Хай усмішка не сходить з лиця.
А роки не спішать, а забудуть
Рахувати всі наші літа.
День хай кожний нам буде прекрасним.
Небо чистим завжди і ясним.
А кохання з роками не гасне
Й ми щасливі жили б усе з ним.
Може думи мої і дивацькі
І для когось я навіть чудний,
Але серце й душа ще козацькі
І в коханні я теж не нудний.
- = - = - = -
Мені не віриться ще й нині,
Що молодість пройшла давно.
Але виходить , що людині
Всевишнім так життя дано.
Дитячі роки, юність світла,
Сімейні будні, в праці дні,
Дружиналагідна, привітна
Й події різні на землі.
Те все проходить і минає,
Але на старість ожива.
Бо і душа все пам"ятає,
Коли залишиться одна.
Мене самотність теж накрила
У тій зимовій, темній млі,
Бо я один в кімнаті й прилад
Письмовий стоїть на столі.
Щоправда, є думки зі мною,
Що серце гріють й душу теж.
Тому й стою зимі горою
Й любов моя не знає меж.
А за вікном сніги, морози,
Стежки накрили всі кругом.
Не їдуть з поля вже обози,
Не йде отара з пастухом.
Затихло все в зимовій сплячці,
Лиш вітер з сумом завива.
Але господар на конячці
Везе із лісу ще дрова.
В селі робота є й зимою, -
Дрова рубати, кормить скот,
Носити відра із водою...
Такий трудящий наш народ.
Він не посидить ні хвилини,
Шука роботу кожну мить.
Щось чинить, ладить для родини,
Навіть в ночі й то мало спить.
Така напевно уже вдача
В людей, що роджені в селі,
Жити в труді, а не ледачим
Тинятись по святій землі.
І я старий щось роблю, пишу,
Ходжу до друзів, до людей.
Може й не так уже, та лишу
Маленьку згадку для дітей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2018
автор: Дашавський поет