* * *
Старенька хатина – сирітка убога,
Ніхто не ступає на отчий поріг.
Усі розійшлися, мов в полі дороги,
І ніби ніхто повернутись не зміг.
Немає вже тих, хто її збудував,
Прожив тут життя і де діти зростали.
Хто сонячні ранки і зорю зустрічав,
І Богу молився, щоб горя не знали.
Стоїть беззахисна під вітром й дощем,
А стіни, мов в ранах, лиш тільки без крові.
Чи прийде сюди хтось поглянути ще,
Щоб потім колись розібрати на дрова.
Їх немало таких у покинутих селах,
Покоління нове щастя в місті шукає,
Тут буяло життя і сумне, і веселе
Й тут колиски життя сама сутність зникає.
18.03.2007 (Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788805
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2018
автор: Михайло Чир