Ох, роки, ви роки, сумні мої мрії,
Як важко тепер споминати той час,
Бо всі, щонайкращі роки молодії
Забрав клятий недруг, як ворон, у нас.
Ми були студенти й в містах тоді жили,
Співали свої українські пісні.
У свята щоразу вишиванки носили,
Бо так наші предки ходили усі.
Вірили в Бога, молились щоденно,
Любили батьків й поважали других,
А недруг усіх викликав поіменно
Й бурчав, що відкрито ми йдем проти них.
Їм душі кресали пісні й вишиванки
І дух український, що в кожнім горів.
Тому забирали нас з парів в тачанки
І везли в Сибір в лагери до катів.
Багато віддало тіло й кості Сибіру,
Немало здоров"я лишило своє,
Але не зламали живим нашу віру
І кара Господня їх вже не мине.
Тому пам"ятаймо і тих, що без зброї
Боролись словами і духом своїм.
Вони прості люди, хоча й не герої,
Та шану віддаймо тепер ми і їм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2018
автор: Дашавський поет