Присядь, послухай, як співає дощ,
Весняну, ніжну тиху серенаду,
Акорд на струнах застискає хвощ,
І кличе у глибінь шкільного саду.
Стежина в трави росяні веде…
Тихіше, дощ співає колискову,
Перлини-сльози сяють де-не-де,
У зливу звуть, чарівну і казкову.
Там вірші кволо скапують з гілок,
Глибоким змістом світиться краплина,
Постій, співає дощ, спини свій крок,
Рапсодія лунає тополина.
Вітри, думки колишуть у гіллі,
Листочок із листочком розмовляє,
У весняній смарагдовій імлі,
Послухай, як же гарно дощ співає!
А у душі тендітний унісон,
Малює почуття поліфонічні,
Послухай дощ, цей вимріяний сон,
Де знову оживають кадри вічні.
19.03.2018
ред. 23.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч