Чому ж так часто присмерковий сон
Мені дарує щастя цих побачень?
Яких незрозумілих досі значень
Вбачає в цьому пристрасті закон?
Чому, ні разу ще не обійнявши
Твій ніжний і звабливий стан,
Я вже давно поринув у туман
Всіх чар твоїх? Невже приспавши,
Мою реальність , Ти й сама
Летиш сюди на крилах ночі?
Невже і Ти мене так хочеш
Як я Тебе? і сон цей - не обман?
Чому на відстані кохаючи отак,
Я знаю аромат твого волосся?
Так, знаю! І, мені це не здалося –
Я знаю губ твоїх солодкий смак!
Чому?! Не знаю! Знаю, лиш: до скону
Молитись буду, наче на ікону,
На блиск очей твоїх сумних!
За що ж?
Та хоч за те, що серед ночі,
Хоч й у ві сні, знаходжу в них
Розради крихту! Хай лоскоче
Нам душу уявне щастя...й...
щось... мені... шепоче…..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2018
автор: Сергій Прокопенко