[i]Вона дрімала вкутана в листок,
Зігріта променем, росою вмита,
Під сонним маревом хмарин-думок,
Втішалася красою й шармом літа.
Голубили блакитні небеса,
Допоки, раптом, зла насмішка долі:
Прийшла людина – знищена краса,
Дозволив хтось наблизитись поволі.
Ось, близько та безжалісна рука,
Уже тремтить стеблиночка тонка,
Позбавили тепла земної тверді.
Посміли турбувати ніжний цвіт ,
Взяли на душу злочин, гріх і гніт:
В букеті в’ялім дожидати смерті…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч