Там, де сонце сховалось за тіні густі,
І кривавим свічадом зайнялось крайнеба
Від підпалених над верховіттям мостів, -
Там згора нездоланна в любові потреба.
Тишина у вухах кришталево дзвенить
Та луною у серці моїм борозниться,
Наша вічність тривала всього лише мить, -
Після спалаху гасне у небі зірниця.
Ця [s]любов[/s] війна закінчилась з рахунком 0-0,
І на згарищі попіл вітри розвівають,
Без запеклих боїв, ані пострілів куль:
Без поразок й звитяг, - їх нема, де кохають.
Як настане той день, коли подих весни
Принесе дивний спогад, що в серці розквітне,
Ти вдихни його спрагло і вдячно всміхнись,
Відпускаючи давнє своє зорецвітне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2018
автор: Наташа Бруснікіна