* * *
Поклич мене, позви мене,
Любов –це чудо неземне,
Це вище нас, це щось над нами.
Стрімкою б річкою летів
Поміж високих берегів,
А не блукав би тут ярами.
Поклич мене, позви мене,
Всміхнеться сонечко ясне
І квітка барвами заграє.
Я припаду до твоїх ніг,
Хай пелюстки, але не сніг,
У вихрі танцю закружляють.
Поклич мене, позви мене,
Нехай журба твоя мене,
Радість веселкою розквітне.
Тоді б у вічності спитав,
Невже тебе я не кохав,
Нехай за мене скажуть квіти.
Поклич мене, позви мене,
Душа допоки не засне, Я в твоїх мріях буду жити.
Колись зустрів свою весну,
Як в небі зіроньку ясну,
Щоби навік одну любити.
21.09-25.09.2005 (Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2018
автор: Михайло Чир