Міста за містами,
Країни, нові континенти.
Незвідані землі,
Найкращі моменти з життя.
Вона проживе за всіх,
Хто любив, вірив в неї
До самого кінця.
Мурашки по шкірі,
Вогні Будапешта.
Життя то не цукор,
А просто моменти.
Звичайні миті,
Що дарують нам небеса.
Вона залишиться тут,
Тим фрагментом,
Що ніколи не згасне
Із цього життя.
Сонний автобус,
І зефірне небо.
Кава на заправках,
Довга дорога,
Сотні кілометрів
До краю Землі.
Там де тепло, тихо,
Мирно, щиро,
Так хочеться залишитись мені.
Час біжить,
Жене нас під нагайку.
Я зупинюсь,
Жадно надивлюсь на цей
Чудовий світ.
Я жива,
І непідвладна цьому часу.
Мій резервний час,
Я завжди ношу при собі.
Вогні, міста і вокзали,
Ведуть я не знаю куди.
Нічні переїзди,
Де втомлені люди,
Такі щасливі були.
І поки серце моє б’ється,
Я їду в країни, що без адрес.
Де час поставлю на паузу,
Хай він зачекає мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786664
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2018
автор: Сюзанна Мотрук