* * *
Невже для щастя так багато треба,
Та хоч би матінка здорова і жива була.
Щоб виглядала нас, як ніби зірок з неба,
Коли на землю темна ніч уже прийшла.
А ми з усіх сторін з цілющою водою,
Верталися б, як ті весною журавлі.
Застати б маму ще хоча б живою,
Цю найріднішу людину на землі.
І квіти на подвір’ї біля хати,
Що мама посадила, нехай би все цвіли.
Щоб ми завжди могли сюди вертатись,
І ми б усі щасливими були.
Ми вже не так багато просимо у Бога,
Вже не для себе, то хоч би щось для мами.
Нехай щасливою буде її дорога,
Ласкава усмішка її хай буде з нами.
Багатством літ не можна поділитись,
Що прожила вона візьме з собою.
На жаль, і мама не зможе вічно жити,
І зустрічати нас предвічною любов’ю.
Щасливі ми допоки ще жива
І має змогу нас іще зустріти,
Хоч може й наша молодість пройшла,
Для неї ми зостались вічно діти.
27.09.2002р.(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786159
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2018
автор: Михайло Чир