осад дикого сну віддає гіркотою ще й досі_
в ньому привиди босі блукали по сходах кривих,
розчинився їх сміх в хвиль коротких брудному хаосі_
вийшли з тої посвяти позбуті невтілених примх...
вийшли з тої посвяти сховавши під панцері масок
безіменні обличчя і очі, що вгледіли прірву_
вже вітри носять світом навгад ритуальну пластмасу
й смолянисті жерці труять чадом надламану віру...
недоречні / забуті / спотворені призмою / зайві,
статистичні істоти в чужій / оцифрованій грі_
щезли попелом вкриті в жертовному / штучному сяйві
кілька зайвих нейронів спаливши в зашерхлій корі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786121
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.04.2018
автор: Ки Ба 1