Вимовляє не своїми словами,
і думає чужими думками ,
і міряє не знайомими мірилами ,
не літає , а замітає крилами .
Дивиться без душі крізь очі ,
світить світло серед ночі ,
але дарма - пітьма ,
музика лине німа .
Цілий світ так приспаний ,
заблукалі постаті , за туманами пристані .
Вітрами сни розхристані .
Та крізь тріщину на асфальті , на краю
таки проростає трава ,
і хтось чує молитву мою ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2018
автор: БЕЗ