Вже вересень полонить твою душу,
Пожовклий лист п»янит, неначе хміль,
А ти конспект пишеш, через все мушу,
Для тих дітей, що ходять звідусіль.
І кожний день ідеш до них, до школи.
Ранкова паморозь забарвує траву…
Хоч ми учнями не станемо ніколи,
Та я до класу ще не раз думкою іду.
Може тому, що ще в юнацькі роки,
Прийшлось мені навчати малюків.
Хоча пройшли, проплили давно строки,
Т я ще й нині б з ними посидів.
Але життя не ту дало дорогу,
Другий мені уторувало шлях.
Та вдячний я найбільше певно Богу,
Що вів мене щасливо по полях.
Тобі, учителю, шану даю з любов»ю,
За те, що учиш завжди молодих.
І від душі подяку все промовлю,
З ту прихильність батьківську до них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Дашавський поет