[i]
Кричала тиша мовою німою,
Блукали у пітьмі самотні тіні,
У натовпі з реальність густою,
Лиш мрії залишалися незмінні.
В незграбному польоті із думками,
Склади губились, подали в траншею,
Котився світ роздертими клубками,
З єством води і вогнища душею.
Ніхто не знав де виходу знайти,
У миті вічність хтось скоріш шукав.
За брамою безглуздя й суєти,
Бог довго й тихо всіх оберігав.
Не всі пройшли сплановані маршрути,
Не всі посміли стати на коліна,
В тенетах, де розставлені всі пути,
Покаятися і вимолить спасіння.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785117
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч