* * *
Так ще не хочеться старіти
І все сприймати так, як є.
Та вже батьками стали діти,
А все ж питання постає,
Коли ж моя весна минула,
Чому ж так швидко літо згасло,
Що осінь в очі заглянула,
То й ще зима прийде невчасно.
Душа ж, як в юності колись,
А може просто так здалося.
Прожиті дні переплелись
І іній посріблив волосся.
А все ж в думках назад вертаюсь,
В зелені трави в чистих росах.
І з ранком сонячним вітаюсь
І з милою у русих косах.
Невже все так давно минуло,
Чи десь в туманах заблукало,
Вночі зорею промайнуло
І тільки в пам’яті зосталось.
Життя прожите ніби сон,
Та не завжди він кольоровий,
Забрало все у свій полон
І час надходить присмерковий.
За ним ще вечір, потім ніч,
Нестримний час не зупинити,
Як журавлиний в небі клич,
А так не хочеться старіти.
6-11.09.2003р.(Михайло Чир)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784853
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2018
автор: Михайло Чир