Згадається нераз те перше, не останнє...
І не було образ, було лише кохання.
Раділо небо нам і зорі посміхались,
У місячнім човні так радісно катались.
Де трави запашні і де дзвеніли роси,
Освідчувавсь мені й вплітав ромашки в коси.
І вітер чарівник літав поміж лісами,
Він мандрувати звик, він милувався нами.
Всміхалися уста і ніжно шепотіли,
Ти пригортав мій стан а почуття кипіли.
І знають трави лиш кохання таємниці,
Сплітавсь в вінок спориш і падали зірниці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)