Жіночка з зеленими очима.
Є у них смарагдів дивний блиск.
Поглядом торкається мужчина
Й часто навіть тане, мов той віск.
Це ж колись, спалили б на багатті,
«Відьма!» –, всі кричали б їй услід.
А насправді – щастя то у платті.
Від очей піде із серця лід.
Найцінніший скарб, такого мало.
Два відсотки на усій Землі,
Небо їх колись поцілувало,
В їх красі купались королі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2018
автор: Шостацька Людмила