Доброго часу! Мені захотілося розказати вам трішки про мої «Вірші в КУТочку»
Колись дуже давно я хотів вести свій власний щоденник спогадів. Мене не вистачало на написання прози, а перші поетичні проби пера задовольняли тільки в тому плані, що я міг прочитати текст і повернутися знову в те місце або подію, яку пережив та відчув на власній шкірі.
Перші особисті історії кохання лягали без гриму та пластмаси в блокноти і жили в моєму серці. Так вони були наївними і фанатичними. Вони були дуже дитячими, але я вдячний, що вони були. Я не соромлюся себе в минулому. Минуло багато часу, щоб зрозуміти, що не все так просто, як мені здавалося раніше. Зараз я б попереписував ці тексти та змінив свою поведінку з тими людьми, які зустрічалися на моєму шляху.
Але я відхилився від теми, тож переходжу до блокнота, який був наповнений картинками та символами, що слугували мені, як машина часу. Багато текстів, по суті, не просто повертали в минуле, але і певною мірою показували майбутнє.
Дуже часто я боявся писати, але літери брали своє і перепліталися в нові словосполучення та речення.
Бувало, ловив себе на думці, що таке вже було, а далі знаходив текст, який був записаний на клаптику паперу чи в старому телефоні як смс-ка. Тоді я посміхався і розумів, що літери мають надзвичайну силу.
Інколи говорив собі, що більше не писатиму. Також на фоні лірики можна виділити і соціальні тексти, де моєю метою є зачепити вас за живе і спровокувати.
Але тут мова буде йти саме про лірику. Я не грався в різного роду фільтри. Коли було погано, я писав, що мені погано, а коли відчував себе добре - ну ви зрозуміли. Я простий хлопчина, який зрозумів, що мої вірші можуть стати цікавим перехідним етапом до великих поетів та письменників.
А ще я зможу руйнувати певні типові форми і стереотипи. Добре, що є автостоп та вулична поезія.
Добре, що я відчуваю вашу підтримку. Хоча парадоксально, що зазвичай тексти були адресовані одній людині і тут я зовсім не про себе.
Музи були реальнішими, ніж поет.
Музи робили боляче та дарували насолоду спільності.
Музи не були самоціллю, а радше доконаним фактом.
Не всім подобалося читати, що я пишу. Дехто казав, що я можу краще. Іншим було байдуже, ну, або мене розуміли по мірі своїх можливостей.
Поезія може сподобатися, або, як зараз модно говорити, – «зайти», коли пережив щось спільне. Я давно зрозумів, що в кожного свій шлях, і мій шлях - з Віршами в КУТочку.
Тішуся, що ви виділяєте час та цікавитеся, що там в моєму куточку.
Творіть!
19.03.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783249
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2018
автор: Kukhta Bohdan