Вже весна он загляда в вікно,
Сонечко проміння шле до хати...
-Ну чого ж ти плачеш?..Ну чого?..
Чом весну не хочеш зустрічати?...
Чи стомила так тебе зима?..
Та ж зимою всім буває важче,..
А весна, на те ж вона й весна,
Щоб усе міняти лиш на краще...
Чуєш? Линуть весняні пісні,
І дзюркочуть лагідно струмочки...
Усміхнеться все навкруг весні,
В небуття відійдуть заморочки...
-Та знаю я,діточки, все це,
Що весна змиває усі болі,
Та мені так боляче про те,
Що триває ще війна на Сході...
Ще й жура щодня мене гризе,
Коли знову чую я неправду,
Що з "верхів" у нас вона іде,
І постійно топче Віру й Правду...
Що не бачать там,"вгорі" нужду,
Від якої люд давно страждає...
Чую,як весна співає: "Йду!"
І Надію,й Віру повертає!..
І весну я з радістю прийму,
Подихи її я відчуваю,
Неможливо не прийнять весну,
Сльози свої й відчай заховаю...
А весна,на те ж вона й весна,
Щоб додати людям Віри й сили,
І готові ми зробить усе,
Щоб війну цю швидше закінчили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783203
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2018
автор: геометрія