Теплий вечір золотиться,
В небі зорі зайнялись,
А мені чомусь не спиться
Йду думками я кудись.
Он, уже я біля хати,
В ріднім, в свойому селі.
На подвір"ю сидить мати
Й усміхається мені.
І на ній нова кофтинка,
На подолку решето.
На волоссі хоч косинка,
Не сховала біле тло.
Бо роки вже спорошили
Навіть голову мою,
А її, як снігом вкрили,
Геть цілісіньку, усю.
Загоряється сузір"я,
На траву спада роса,
А на маминім подвір"ю
Знов стою, як коли, я.
Усміхнулася, хоч плаче,
Й сльози витерла вона.
Й не говорить вже - "козаче",
Бо пройшли й мої літа.
...Літня нічка землю вкрила.
Тишина, бо спить село,
А мене думка водила
Знов в далеке, що пройшло.
Як то добре пам"ятати,
Коли молодість цвіла
І на старість пригадати
Все до капельки життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2018
автор: Дашавський поет