Ранок звично починався
У консерваторії,
Різні звуки долинали
Із аудиторії.
Там співали вокалісти
З народним фольклором,
Перегукуючись поруч
Із камерним хором.
Якась група розбирала
Арії й кантати,
А сопрано намагалось
Верхнє до узяти.
Грали справно скрипалі
Складні етюди й гами,
(Хто не думав головою –
Той працював руками).
Враз роздався голос дивний
(Три октави було мало),
Чоловіче це сопрано
Цілий хор перекричало.
Тут професор стрепенувся
І різко голову підняв:
-Тихо, друзі! Яке щастя!
Та це ж те, що я шукав!
Це настільки ідеально,
Нам потрібний цей артист,
Для опери - геніально
Вже сформований соліст.
Який тембр! А сила звуку!
Готова ораторія.
Піду потисну йому руку
Від консерваторії.
Вибіг в коридор професор
І на голос побіг вниз,
Якусь арію мугикав,
Зачепився за карниз.
-Ви не чули, так протяжно
Гарний голос тут співав?
Поки я добіг до місця –
Він замовк і десь пропав.
-До цих звуків ми вже звикли,-
Прибиральниця сказала,
-Це сантехніку на ногу
Важка раковина впала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782707
Рубрика: Гумореска
дата надходження 17.03.2018
автор: Катерина Собова