На вкриту квітами могилу,
Вона ходила кожен день...
Й душевну не зломили силу
Ні біль в ногах, а ні мігрень.
Тут син лежав під шаром снігу,
Каміння змерзлого й землі,
Проживши мить із того віку,
Що Бог дарує всім у житті.
Вона йому розповідала
Про все, що трапилось в селі,
Та вкотре чемно вибачалась,
Що запізнилась в метушні.
Співала тихо молитовні…
І обірвавши вмить пісні,
Вела розмови про військові
Події в нинішній війні…
Ледь-ледь похитуючись в ритмі,
Вона співала знов пісень,
Й світлину гладила в молитві,
Вже майже рік...Й так кожен день...
В землі сирій лежав синочок,
Й чекало фото на хресті,
Аби поправила віночок,
Та мати сива у біді...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2018
автор: Ярослав Ланьо