коли зійдуть важкі, брудні сніги,
з мап контурних умовної країни,
коли річки покинуть береги,
і сива баба здасть обридлу зміну,
коли скінчиться перша ворожба
на битих черепах рогатих звірів,
і заряснить розпатлана верба,
і туго заскрипить іржа шарнірів,
як вичахнуть льоди, що слиз медуз,
під знахабнілим, диким, першим сонцем,
а хтивий янгол, хитрий боягуз,
здере блюзнірську маску охоронця…
…зірвавши якір станеш на крило,
і щезнеш в хвилях днів, залитих світлом…
… обридлий фальш пророцтва_ вже було_
вгорі хтось давиться гучним, голодним сміхом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782354
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2018
автор: Ки Ба 1