Так до гітари тягнеться душа.
Немов її волосся гладиш струни.
Деталь нова. Ти гри не полишай.
Каблук, і гриф, якісь забуті луни.
Не тріщина і не об щось удар,
Це просто знак, що довго так мовчала.
Тобі ночами голосно кричала:
Зіграй собі. Гітара – це ж бунтар …
На ній такій солодких од не грають,
Буває, що хриплять, буває, лають,
Бо є за що - мовчазний і безглуздий світ.
Що перескакує на все людське лімі́т …
Вона у собі вже нічого не ховає,
І проганяє марносла́вство з-під ворі́т.
Бунта́рством врізнобі́ч, не ці́лячись, стріля́є …
Про́за життя. Не лицемірний хіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2018
автор: Дружня рука