Показався барвінок з-під снігу
Під кущем голубого бузку.
В ріс узявся, відчувши відлигу,
Розправляє листки в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
І сльозу на лиці вітер втер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: Ольга Калина