На все, свій час , а хіба ні,
Пізнати, почуття земні,
Як донечка, народилась,
Сім`я, теплом оповилась.
Прийшла,щаслива година,
Раділа, щиро родина,
Дівча, любиме, ласкаве,
Як сонця, промінь. Щасливе.
Слова, перші - «мама, тато»,
То справжнє, для батьків свято,
Оглянешся, уже школа
Змінилося, все довкола.
Ти з нею, гризеш науки,
Й свої, згадаєш, всі муки,
Сховаєш, усе від дитя,
Суворішим стало життя.
Неправда, всюди панує,
Схова, в душі, хай не чує,
З роками, зрозуміє все,
В цей час, батькам радість несе.
В неї, позаду інститут,
І вибире, вже свій маршрут,
Захоче, ледь відпочити,
На гальмах, життя пустити.
.
Аж раптом, зустріне друга,
Тепер і інша дорога,
Пізнає…чари кохання,
Думками…може зарання?
Та час її, не спитає,
Вже нічка пісню співає,
Мов пташка летить, на крилах,
Засне, у ніжних, обіймах.
А далі? Жінка, як дзиґа,
Сім`я, клопіт, не розвага,
Роботи не початий край
Життя, хай квітне, це наш рай.
Колише,малу дитинку,
Згадає, укотре неньку,
Така, у жінок доріжка,
Роботи- важка теліжка.
окотиться, часом сльоза,
На думці, мамині слова:
«Час, доля, усім керує,
Життя, нас, доню, гартує.
І попри, всім перешкодам,
Існує.., світ завдяки нам,
Ми є, подарунком творця,
Любов`ю, гріємо серця,
Продовжимо земне життя.
23.12.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: Ніна Незламна