Чому всміхаєшся так мило,
Як зустрічаємось з тобою ми:
Я ж знаю, що це все не щиро,
Благаю, не знущайся зупинись!
Кохання у душі багато
І вистачить його на все життя,
Та важко у собі тримати,
Коли самотність в вікна заглядає.
Чому цілуєш втомлені вуста,
Що затаїв у своїм серці ти?
Невже тобі моя любов пуста?
Благаю, не знущайся, зупинись!
В цілунку пристрасті моїм сповна,
Який я подарую ще не раз,
Ти випиватимеш його до дна,
Промовивши: “Любові ще не час…”
Чому ж тоді попри усі удари,
Які наносиш безпощадно ти,
Я посміхаюсь? – Для забави…–
Благаю, не знущайся, зупинись!
Примусити любить не смію,
Змиритись вистачить у мене сил.
Я назавжди сховала свою мрію,
Коли в мені мене убив.
11.08.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2018
автор: Бентежна