Оберігає доля знов. Для кого?
Не вісімнадцять, і не двадцять п’ять.
Чому важливо так моєму Богу,
З ким і коли захочу переспать.
А поряд мужики – душа співає.
Дивись, любуйся, а руками не бери.
Здебільшого вже і не намагаюсь
Порушити закон цієї гри.
Бува, кидаюсь в прірву з головою
Без особливої надії, але все ж.
З цікавості. Яка у долі зброя
Сьогодні викласти кордони моїх меж?
Доля осмикує одразу, різко.
Сприймаю це спокійно: факт є факт.
Щось в неї випрохати можна, звісно.
Було й таке. Не кращий варіант.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780191
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2018
автор: Пісаренчиха